Мене так надламав не страх втратити Мішу, не те, що я зробила щось проти своєї волі, а те, що Гріша мене шантажував. Ми спілкувались доовгий час, і у наших переписках була не лише пристрасть, а і щось більше. І тут, коли я йому відкрила душу - поділилась, що кохаю Мішу, і що ми не можемо більше спілкуватись, він почав мене шантажувати. Я ніколи не забуду тих емоцій, які відчувала в той момент, хоча найбільш усього на світі хочу їх викреслити зі своєї памяті.

Пройшло 2, 5роки!!! Я щаслива з Мішою, стосунки розвиваються, я по-справжньому його кохаю і бачу з ним своє майбутнє…але цей сон сколихнув всі мої страхи і почуття. Я не можу пробачити собі те, що коли вже була дівчиною Міші, я продовжувала близьку переписку з Грішою. Він знав про те, що у мене є хлопець і що в нас все добре, тобто я не приховувала це, в жодному разі, але продовжувала спілкуватись з ним. Навіщо?!Я не можу собі пробачити того, що не розказала все Міші. Я не можу пробачити собі, що дозвила Гріші собою зманіпулювати і надіслала ці фотографії. Не можу пробачити, що саме через цей дибільний випадок моє інтимне життя з коханим пішло на дно.

Я повинна осягнути, що насправді ці всі події дали мені зрозуміти хто є хто для мене. Якби Міша тоді не побачив Грішиного повідомлення, не було б цієї сварки, і не було б розуміння того, скільки Міша для мене означає і як я його кохаю.

Кожен має право на помилки і досвід. Так, я зробила це, так я робила не зовсім хороші і чесні речі, вела себе якби сказав мій мішка "шлюшка", алеее я це зробила, значить так мало бути, і все на краще. Мені треба було пережити весь цей страх і обурення, мені треба було стільки часу хворіти і перестати сприймати секс як щось погане, мені треба було залишити в минулому все непотрібне і сфокусуватись на моєму.

Я відпускаю тебе. Я хочу нічого не відчувати до тебе окрім вдячності, а відчуваю люту ненависть.Я дійсно дужее злюсь на тебе, як ти міг так повестись зі мною. Як свиня. Я в шоці. Шантажувати. Жах. Це повернеться тобі. Ти також колись закохаєшся. Але я вдячна тобі, можливо якщо не ти, то я б не осягнула широти своїх почуттів до Міші. Я висловлюю тобі щиру вдячність за все що було, і за те, як все сталось. Я відпускаю тебе, але і ти відпусти мене. Будь ласка.

А ти…Пробач мене. Просто пробач. Ця сварка літом так ранила мене, тому що я пригадала цей страх знову. А мені просто необхідно його відпустити і жити вільно. Ти сам відчуєш полегшення, коли я стану повністю вільна. Я кохаю тебе. Я хочу бути з тобою. Ти дуже багато для мене означаєш. Я можу без тебе, але я дуже не хочу. Хочу тебе поряд. Просто прийми, зрозумій і пробач. Пробач.

А ти, маленька. Щось ти геть розклеїлась. Це не так все просто вирішити, (крутиться голова). Я впевнена, що ще треба думати про це, думати, розжовувти собі ці події, розкладати по мільйон разів по поличках і колись воно точно відпуститься. Пробач мене, Ілона. Пробач. Я приймаю себе такою якою я є. І з хорошими думками і з поганими. Я приймаю усе, що я зробила у своєму житті. Я ні про що не шкодую, бо все це створює мій досвід. Роблячи помилки, ми вчимось не робити подібних помилок. Я пробачаю себе. Я дякую собі за всі помилки, бо саме вони вчать як правильно жити. Я пробачаю себе..я пробачаю..

Читать на Вьюи...

Завтра день народження мого дідуся. Востаннє я бачила його в липні. Мені неймовірно страшно завтра з ним бачитись. Боюсь що за цих пів року він дуже сильно постарів, чи ослаб, чи схуд, чи змарнів, чи що просто напросто забув мене. У мого дідуся деменція (хвороба усіх літніх людей), він у швидких темпах втрачає свою пам"ять і йому важко висловлювати свої думки. Я дуже хочу його підтримати, дати відчути, що він - не самий, що я є поруч, проте я цього не роблю через страх. Страх мене дусить. А ще я дуже злюсь на свого хресного тата, котрий з ним живе. Невже так важко піклуватись про свого батька? Це людина, яка живе у своєму маленькому проблему світі, в якому існує лише він. Не цікавить його ніхто, ні дочка, ні похресниця, ні тим паче рідний батько. Телефони, гаджети, годинники та й годі. Мала дитина. Боюсь, що не втримаюсь і скажу йому щось лихе. Але можливо мене так дратує його бездіяльність через те, що я сама не рвусь до праці? А любов і підтримка - то важка та наполеглива праця.

#ярозівчиласьписатинеобхіднапрактика

Читать на Вьюи...

Але давай залишемо тільки тишу між нами

Хочу любити тебе…так щиро.. доти,

доки не зникне в нас земля під ногами.

про свої відчуття мені розкажи

про свої думки, про те що ти бачиш

Губами.

Читать на Вьюи...

В кого варто спитати, що це, щоб отримати остаточно правильну відповідь? І чи є взагалі одне загальне тлумачення кохання, котре б задовільняло б всіх закоханих, всіх, хто відчуває це тепло, чи біль, чи ще щось… Я не знаю, що зі мною трапилось, але після перегляду цього по суті дикого, божевільного, як сказав мій Міша "ненормального" фільму, я стала дивитись на кохання з зовсім іншого, нового боку.

Чи можна взагалі заганяти, стримувати, звужувати в якесь мале на 8 букв поняття, щось настільки невагоме, настільки величезне та необьятное)) ? Як можна обмежувати в норми, правила, закони те, що існує постійним потоком відчуттів, що живе і розвивається стільки, скільки людство існує на нашій Землі. Як можна говорити про "правильну пару", чи "неправильну", про "огидне кохання", чи "нормальне кохання", як можна ототожнити любов з словом "паталогія"?

Сама не розумію…Розривілась вчора як мале дитя, коли намагалась пояснити це своєму Міші. До сьогодні не можу зрозуміти причини таких сильних емоцій. Чи це через те, що людина котру я кохаю, не розуміє усієї величчини кохання, чи через те, що ми такі різні, і, мабуть, і кохаємо один одного по-різному..не знаю. Пишу і знов хочу плакати.

Я люблю і поважаю всіх людей. Я горджусь тим, що не можу собі дозволити осудити когось за їхню віру, за їхню орієнтацію, за їхній колір шкіри. Але чому мені так важко вдається змиритись з тим, що моя друга половина, має зовсім інші, полярні погляди з моїми? Навіщо жінки малюють собі образ людини, котра буде поруч з нею? Для чого? Першим реченням, коли я намагалась описати чоловіка, котрого я хочу біля себе бачити, було: "Він повинен бути мудрим." І я так взагалі сталось, що я закохалась в людину, котра не розуміє, і навіть не намагається зрозуміти інших, не таких як ми людей? Як можна називати дискримінацію характеристикою мудрістю? І чого мені так важко змиритись з цим?

Розмовляла з ним вчора…і не знала куди подітись. Мені було соромно, мені було шалено жаль чути його слова, і знати що його слова чутиме Бог, і Всесвіт. Можливо це розуміння повинно прийти до нього само собою? Можливо пізніше, він отямиться і зрозуміє, що треба вийти з-за рамок нормальності і почати жити вільно? Без агресії, без злості, без осуду, і огиди до інших?

Словом…кохання. Не знаю чи є щось більш величніше, більш сильніше над ним. Воно не має ні статі, ні кольору шкіри, ні правил, ні моралі, ні віку, нічого щоб сковувало його. Воно вільне. І той, хто пізнає це відчуття, автоматично стає вільним. І я чітко відчуваю: я -вільна!

Як жаль, коханий мій, що ти цього не розумієш. Нам зараз так важко… Бажаю тобі відпустити все, що заважає тобі взлетіти, мрію, щоб ти звільнився від усього того сірого, що сидить у тебе в голові, і зрозумів, що життя надто коротке, щоб ділити його на правильне, і не зовсім. Цілую.

Читать на Вьюи...

Я боюсь. Я не вірю і мені за це соромно. Це не 2 тижні, і навіть не місяць. Це не бачитсь пів року, а може й рік. Це не знати що він робить, що слухає, чим займається і з ким спілкується. Я впевнена, що він намагатиметься чекати, але, дідько, нам 18. Навколо нього, привабливого, харизматичого, смішного завжди будуть витись дівчата. І насправді важко заохочувати людину бути вірною і надійною на відстані. Я бачу такий сценарій (в якому грав тато): перших 2 місяці все буде добре, ми страшено сумуватимемо, ми не будемо знати куди себе подіти. Потім, він озирнеться, усвідомить що світ - це не лише я, не лише тернопіль, не лише наша мрія, а набагато більше. Дзвінки стануть рідші, через це зявиться думки про зраду, звинувачення, сварки.. Боже.. я так боюсь.

У мене складається думка, що я не зможу просто.Я перетворюсь в бліду хникалку, я закриюсь. І якщо історія повориться то я.. я просто здурію.Я не зможу, і не хочу без нього. Я не уявляю і боюсь без нього. Він- все чого мені потрібно.Він перший, і єдиний, лише з ним я ділюсь своїми найінтимнішими думками.Я не зможу без нього… ай блять, ну навіщо так привязуватись до людей. Я настільки багато своєї сутності, своїх думок віддала йому, що якщо його не буде поряд, я буду ІСНУВАТИ наче з діркою в голові.

Я дуже хочу щоб в нього все вдалось. Але я не хочу щоб він їхав.Я хочу торкатись його, я хочу цілувати його, я хочу щоб він дрімав в мене, хочу щоб моє ліжко пахло ним, хочу щоб він тримав мне за руку, хочу дуріти, хочу робити йому каву, хочу щоб він годував мене, хочу дивитись з ним серали. Я хочу його. Його поряд. БЛЯДЬ. І що це? Егоїзм, чи срах?

Я боюсь, що одного дня його дістуть мої придирки, мої соплі, моє вічне намагання його змінити. Він знайде собі якусь кращу, а такі безсумнівно є. Він зміниться там, він не буде моїм Мішою.Він там вивчиться, а потім і працюватиме і все інше. Важко що-небуть говорити. Але мені вже, на цьому далекому етапі його ще дальшої подорожі дуже сумно. Пишу і плачу. Міша… що буде з нами?

(мы еще не растались, а я уже хочу увидеть тебя снова)

Читать на Вьюи...

Насправді, я відхилилась від теми. Цей запис я хотіла посвятити мамі. Мама. Начебто все просто. Мені всі заздрили, адже у мене була мама, котра завжди мене розуміла, давала розумні поради, допомагала щоб не сталось. Вони була і няньою, і вчитием, і психологом і подругою. Вона була всім.Зараз.. мені здається, що цього ніколи й не було. І, блядь, не повірите, я шукаю причину, шукаю винного, і думаю що все через те, що я зустрічаюсь з Мішою.

Близнючки. Вони сильні, вольові і незалежні. Вони нікого коло себе не стримують, і самі ні за кого не тримаються. Вони знають, що вони зможуть все самі. ПРОТЕ вони ненавидять коли в них щось відбирають. Вони надто цінують час. І якщо хтось, забирає цю важливу річ, яка ще й безпосередньо повязана з їхньою близкою людиною вони стають злими і холодними. От чому Каріна ненавидить моїх хлопців, ось чому мама так кардинально змінилась. Я боюсь до неї просто заговорити. Всі наші розмови перетворюються в якісь безглузді сперечання, або в дурні звинувачення. І от, я вже готова щось виправити, поговорити з нею, а вона закриває ноут і показово вручає його мені.

Чого вона не розмовляє зі мною?Чого я нічого про неї не знаю? Чому вона ділиться з Лєною, з Олесею, а не зі мною??????Я ж натомість не ділюсь ні з ким. І я не можу вже більше так. З мене щодня ллється літри сліз з найменшої причини. Я не маю кому це розповісти, я не маю з ким поділитись, бо мене ніхто не розуміє.я хочу мамууууу…віддайте мені ці відносини назад. Я ТАК БІЛЬШЕ НЕ МОЖУ

Читать на Вьюи...

Все добре.

Я ще ніколи не почувала себе такою самотньою. Мені так холодно. Мені так страшно. Зі мною поруч кохані люди, все як треба, але.. я не відчуваю нікого. Ніхто мене не розуміє. Ніхто. І навіть подідитись немає з ким…

Читать на Вьюи...

Все руйнується, нічого не виходить. А мені.. і сумно і всеодно. Найгірше - мені не соромно. Ані трошки

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Моя жінка- як дика кішка.Моя жінка розумна, чітка, дещо жорстка і божевільна. А я для неї - все. Зі мною вона - ніжність.

Одне але, я - жінка. Я закохана і вірна своєму обранцеві.

Все ж, мене не покидає впевненсть, що колись..я таки отримаю цей досвід. Жінки- ви чудові!

Читать на Вьюи...

"Девушка с тату дракона". Дякую! Мій мозок активно запрацював.Але я їм себе далі тією другою, ідеальною Ілоною.Сидячи у кріслі психолога, я була переконана, що це худа, струнка, говірка, легка на підйом дівчина. Вона яскрава, її багато, вона не боїться, вона смілива. Вона - не я.

Ідеальна Ілона..вона особлива, її практично ніхто не розуміє, вона дивна, вона приємна, інтоверт, від неї завжди смачно пахне..непередбачувана, емоційна, цікава. Вона - не я.

В ідеалі

моя надумана ілона= мені

питання: яяяяк?

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Знаєш, перебуваючи у цих стосунках, я помітила, що я стала менш чутлива. Мене важко розчулити, чи там, емоційно здивувати. Навіть почуття до нього.. вони якісь такі не певні, мляві, розмиті. Та сьогодні мене перемкнуло конкретно! Не знаю, чи то недотрах, чи то просто мій душевний занепад..Але я відчуваю, що люблю його! Я відчуваю. Мені хочеться перебувати з ним весь час, щоб він завжди гладив мене, і бог з тим, стібався з мене. Я хочу просто його обійняти і не відпускати довго-довго. Сьогодні все чудово. Сьогодні хороший день!

Читать на Вьюи...

Це була перша прогулянка з Каріною, коли мені хотілось пошвидше додому. Я не знала, що я повинна сказати, щоб все було добре. Але, здається, добре вже не буде ніколи.

Знаєте, дууже складно знайти людину, яку б ти просто любив без причин. Я відчувала її, вона відчувала мене. Ми були одним багатогранним цілим.

Зараз..ми - полюси. Щось відкидає нас дуже далеко одне від одного, а ми впротеріч знов стягуємось, потім знов 1545849821 кроків назад.

" Мене всі кидають". Якщо уявити собі, що те що в нас було це - корабель, то Каріна за бортом. Але мені здається, що це не я її кинула..Це, мабуть, обставини і лінь. Лінь і моя і її. ЛІнь міняти щось на краще.

Я їм себе за те, що я нічого не роблю. Я не заходжу до неї, я не відчуваю її і не переживаю.Я відчуваю, що вона від мене так далеко, що мені не навздогнати. Вона - живе почуттями, я - якось бездушно, за течією.

Я дуже сильно заплуталась. Всі мої найдорожчі люди не мають розуміння одне з одним. Мама каріну не розуміє, міша її тупо не любить. А я. . я її страшено люблю.

Мені потрібен крок назустріч. Я хочу знати, що вона хоче щось змінити. Мені її дуже не вистачає. Надто сильно

Читать на Вьюи...

Спрацював якийсь захисний механізм, усвідомлюючи, що мої відносини з Мішою (не повірите, хотіла написати з Тарасом) розвиваються і стають все серйознішими, осягаючи той факт, що навіть погляди "на ліво" в цих відносинах зараховуються як зрада, у мене виникло невимовне бажання почати спілкуватись з багатьма хлопцями. Це схоже на страх тих, хто тоне: вони, розуміючи, що скоро в них забракне повітря, починають активно дьоргатись і швидко захоплювати вже не існуючий кисень. Те ж саме і в мене. Я поняла, що вся я в ньому, що всі навколо, знаючи про наші відносни, перестали звертати на мее увагу як на дівчину і мене це страшенно бісить!

Я готова робити зараз будь-що, щоб за мною почав хтось впадати, клеяти і тд і тп.

Подивилась фото Гріші - подумала шо скучила, побачила фото Тараса - до мене дійшло шо він хороший.

І ніби мене все влаштовує у моєму обранцеві..але..Сама не розумію за чим женусь і чого прагну. Пливу за течією. І мене починає конктретно хилити на ліво.

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Ми вбиваємо те, що любим. Точніше, мабуть, нічого і не придумаєш для мене. Відчуваючи загрозу болю, я готова пожертвувати тим, що приносить мені невимовне щастя і почуття спокою. Страх, бажання сховатись. Ось воно що. В мені щодня відбувається боротьба моїх же власний протеріч. З одного боку.. це ЧУДОВІ відносини. Я взагалі не розумію як я не бачила його раніше. Таким чуттєвим, добрим, милим, теплим, щирим зі мною ще ніхто не був. Коли він мене обіймає, я відчуваю як він підіймає з середини усю свою сутність, усе своє світло і начебто насичує, вводить його в мене, не вимагаючи нічого у відповідь. І чогось у його "Ти сама гарна" так хочеться повірити… Міша - небагатослівна особа. Спочатку для мене це було дивно. Не відчувати, не розуміти, не мати уявлення про що людина думає, чого хоче, чого очікує було так складно для мене. Але з часом, я зрозуміла, що він- людина вчинків, людина поглядів.Як він вміє гарно дивитись… Я звикла до його очей. Дистанція наших поглядів дуже скоротилась за останній час.

Знаєте, на початку наших відносин, я багато думала про те, який він, і яким його бачать інші. І було стільки речей, яких я хотіла у ньому змінити.Починаючи від музики, закінчуючи стилем цілуватись. Проте зовсім скоро зрозуміла: я люблю його недоліки. Те саме відчуття, що і у відносинах з Каріною. Я люблю коли він в романтичні моменти починає недоречно шуткувати або вести себе як мудак))) Я дійсно це люблю. Найсмішніше те, що він - бачучи, що я нічого не хочу у ньому змінити, що він мені шалено подобається і таким, - сам хоче стати кращим. Кращим для мене. Він почав гарно висловлюватись, контролювати свою злість і агресію, усвідомлювати відповідальність за свої вчинки. Не знаю що краще: його обійми і погляд, чи те, як він удосконалюється зі мною. Я от пишу і усміхаюсь. Дуже сильно посміхаюсь. Я вірю у нього. У те, що він досягне висот, у його слова, у його чоловічу міць.

Саме Міша відкрив мені значення слова- "секс". Нічого, крім "це так класно" не можу придумати)) Скажем так, сильно яскравих відчуттів я ще не відчуваю, треба ще, мабуть, роз"їздитись. Дідько) Але відчувати, як 2 тіла з"єднуються в одне, так чудово. Чути на вушко як він почитає важко переривчасно дихати..Це вже якийсь маленький оргазм.

Я його люблю.От.Просто люблю. Дуже люблю.

Люблю, хочу, сумую і…БОЮСЬ. Не хочу і хочу завершення.Єдине можу зараз сказати: хочу щоб він був щасливий. А зі мною, чи без - питання часу.

Словом, зараз я налита щастям вкрай, я натхненна, радісна, впевнена у собі і у НАС. Все буде добре!

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Волосся все пропахлось вашими шашликами.Ну і ладно. Це не є так важливо.))

Не зважаючи на всі канітєлі, які сталися за ці пів року, хочу вам сказати величезне ДЯКУЮ. Якби не ви..ужас, якщо задумуюсь.

Хай там як, але зараз я вас дуже люблю. Дуже! Гарний день сьогодні ^^

Читать на Вьюи...

Я хочу.. я хочу захищати себе. Стояти на своєму, не дозволяти лізти мені під шкіру, відстоювати свою думку, висловлювати свої почуття і бажання коректно.

Я хочу..я хочу знайомитись з новими людьми. Хочу без проблем знаходити з незнайомцями тему для розмови.

Я хочу..я хочу більше розмовляти. Більше читати, розповідати, ділитись, сперечатись.

Я хочу.. я хочу вірити у себе. Реалізовувати навіть неможливі бажання, довіряти своїй інтуїції.

Я хочу.. Щоб цей рік був насицений на події, які позитивно повпливають на мене в майбутньому. Хочу щоб цей рік був успішний у всіх починнях і закінченнях (маю на увазі школу). Хочу гармонії, хочу любові, турботи від своїх близьких.Хочу визначитись у своїх бажаннях і головне- життєвій меті. Космос, я буду чемна настільки, наскільки це буде від мене залежити. Поможи мені не впасти духом і непросрати цей рік. (Так культурно трималась весь текс і тут не втрималась)

Матереалізація. Я в тебе піздец як вірю))

=*

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

я громко спускалась по лестнице, я летела на встречу с осенней листвой

еще тогда мне показалось, что ты отличался от всех, и даже своим видом

ты намонинал мне парня, мужчину, кому очень нужен душевный покой.

муза ушла

так ы не прийшовши

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Я ЗМОЖУ!

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

розбуде у мені бажання посміхнутись

твої ті очі милі милі

назавжди б так з тобою зімкнутись

і не відпускати.

АЙНАЙНАЙ ПРИВЕТ ДУРДОМ БАБОЧКА

Читать на Вьюи...

я ж бо не витримаю тих тортур із душами, що сліпо в світі бродять

не кради, не забирай, я хочу знову чути власній сміх

та не виходить якось. Не виходить!

Відчуваю болюче падіння коли так хотілось стрибнути

відчуваю як тупість і тьма поглинає усе, що було білим..

Ох як же хочеться весь світ на хвилину лише обігнути

Щоб переконатись, що є в світі люди з серцем мудрим, щирим.

Читать на Вьюи...

ти- диво, а може й плід моєї хворої уяви

де я б не була..зі мною всюди

для душі, для мозку ти і для забави.

Таких як ти більше не має і не буде

і не потрібно, для мене ти одна

моє натхення, підтримка. моє чудо

Я навіки твоя, і ти, Каріна, навіки моя.

Я тебе люблю!

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

ВТФ??!!

Читать на Вьюи...

Йдеш по осінніх вулицях в самотності і помічаєш наскільки змінилось усе навколо. Дивишся на людей, шукаєш когось, хто щасливий у цю пору, хто просто посміхається. І не знаходиш. Від усіх лише смердить гнилою душею, на усіх гримасах видно лише наіграність, нещирість, корисливість, зло. Машин стало ще більше.. .Звісно ж, всіх насамперед цікавить власний комфорт, і всеодно яким повітрям буде дихати наступне покоління. Звісно, я не протистую проти машин, сама б хотіла..але це..сумно.

Всі кричать про чисте місто, а навколо одне сміття.Всі плачуть коли дивляться "Хатико", "Я- легенда", всім жаль братів наших менших, та все ж бездомних тварин не меншає, а навпаки. Всі кажуть, що наше покоління розбещене, секс став у нас звичним ділом, а не чимось святим, що розділяють лише з коханою людиною, а я все далі і далі чую від мами розповіді що чоловік подруги їй зраджує.Всі кричать "Влада покрала стільки грошей, їй всеодно на людей" а стали б самі на це місце, певно б всрались від страху такої відповідальності, або робили б те саме.

Усе тепер таке доступне. Захотів дізнатись що таке остеронходроз, пробив в гуглі;захотів сексу, зайшов у найближчий бар; захотів отримати хороші оцінки- дав на лапу викладачеві. Усе так просто..що навіть втратило сенс.

Людська сутність так побудована: спочатку думаєш про себе, власний добробут, а потім вже десь там про інших людей. І то, робиш друге лише тому, щоб совість не мучила.Щоб люди не говорили про тебе погано. Суцільний егоїзм.

Життя сьогодні: народився-закінчив школу-закінчив університет-робота-одруження-діти-старість-смерть. І перед і після кожного тире можна написати ще "гроші гроші гроші". Змістом життя сьогодні є безглузде бажання заробити побільше грошей і побільше витратити. Гроші гроші гроші..Сьогодні ти без них ніхто. Нікого не цікавить твоя змучена душа, твоя глибока мораль.Але я не розумію чого якась бумажка вирішує якість життя??!!

Погоджуюсь. Єдине святе, що ще залишилось у світі - це любов. Ніщо так не окриляє тебе, не надихає як кохання.Але тепер це така рідкість.. Моя бабуся нариклад вийшла заміж бо так треба, бо так прийнято. Моя мама бо сильно хотіла дитину. А як? Що буде зі мною? Де знайти людину, яка оцінить не мої груди, не моє бажання попробувати секс втрьох, а мою особисту мудрість, не моє оголене тіло, а мою оголену душу?

Де ви люди? Що з вами сталось? Прокиньтесь..прокиньтесь..

А я і далі йду по вулиці і вдихаю запахи розкладених вже тернопільських душ.Хоча.. як казав містер фріман.. коли навколо тебе усі і усе смердить, то може це від тебе?

Читать на Вьюи...

Зізнаюсь чесно, не чекаю, та надіюсь

Найважче, знаєш, розчаруватись у собі

весь час була іскрою, тепер вже попелом розвіюсь.

І не дзвони, і не згадуй. Дозволяю забути

тих 20 днів. Вони мабуть не мали змісту.

Я, ти..ми перестали вже нами тими бути

це правда.

Читать на Вьюи...

Де мої, де її, де твої. .спробуй розбери.

Ти втратив зміст, ти втратив суть для мене

А може..ти і я…а може я і не для тебе?

Розумієш, не хочу і хочу тебе.

Мені болить..мене трясе

Зламаюсь.Відвернусь.Не буду.

Я не забуду тебе, щоб не було. Я не забуду!

Читать на Вьюи...

спокій/долання перешкод

любити/не любити

любов/самотність

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Пропорції дрібного і великого-ось у чому різниця між розумом жіночим і чоловічим"

Рекорди б"є посередність

Уриваються й уриваються чужі звязки.

У всіх країнах мови-інструмент спілкування, а у нас це фактор відчуження

Дві людини взаємно мають творити одна одну. Ми руйнуємо, бо руйнують нас.

Нам навязують кут зору, який деформує суть.

Люди вимагають правди, а їм нтомість сервірують брехню

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

як несподівано швидко гниліємо ми

всього лиш 2 тижні..і я піду у школу

як жаль що ніхто не питає: А чи хочеш, ти, туди іти?

Читать на Вьюи...

Давай, скандаль зі мною, знаю ти це можеш.

Знущайся, словами ріж, кричи

Розбий усе, але нічого вже не допоможе.

Просто зупинись тепер, і просто помовчи

Повір, за тебе все доробить тиша

Твої слова сама прокручую мільйон разів

Та я вже не така! Я стала інша!

Я стала краща! Саме так! Дякую тобі.

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

у думках відпускаю, але всією душою тримаю тебе. міцно-міцно. Тримайся дорогенька, найдорожча, моя. Я так тебе люблю.

Пробач мені всі ці грубі телефоні розмови, усі рази коли я була з тобою не ввічлива. Пробач, що робила тобі боляче. Пробач, пробач, пробач!!!

Читать на Вьюи...

все навколо- це насправді я сама

і якби я не гналась, неназдожену

поки не усвідомлю: істина- це тишина

Читать на Вьюи...

Вчора так важко було знаходитись в їхній компанії. Я почувалась настільки лишньою і нікчемною що хотілось провалитись крізь землю. Двоє щиро закоханих у неї, вона, закохана у них двох(правда по-різному) і я.

Я втратила себе, я втратила віру.Все навколо здається пустим і безмістовним. Що далі?

Читать на Вьюи...

Так дивно..Із самого початку я знала, що буде так..та всеодно почути ці слова вживу було дуже тяжко. Я навчилась ховати такі емоції, але всередині дійсно щось обірвалось. Але я знаю, що це на краще.Адже.. ми зберегли нашу дружбу! А це дуже і дуже важливо для мене.Боже..який він чудовий.

Йому зараз так само як і мені..і це так дивно.Настільки дивно, що коли я починаю аналізувати все довкола у мене трясуться руки.

Не зважуючи на такий несподіваний і трошки печальний поворот для мене, я щаслива, відчуваю полегшення, настрій чудовий. Я готова до нового! Так так так!

Все буде дуже добре, я точно знаю це

Читать на Вьюи...