1. Ви ніколи не будете вільні, поки не звільнитеся з темниці своїх власних фальшивих думок.

2. Перш, ніж говорити, слухайте. Перш, ніж робити, думайте. Перш, ніж критикувати, почекайте. Перш, ніж молитися, пробачте. Перш, ніж кидати, спробуйте ще раз!

3. Досить думати про все, що може піти не так – краще заздалегідь захоплюватися тим, що може піти так, як потрібно.

4. Зайві думки – вірний шлях до створення проблем на порожньому місці.

5. У цьому світі немає нічого, що може турбувати вас більше власних думок.

6. Турбуватися намарно – це як сидіти в кріслі-гойдалці. І те, і інше допомагає вам чимось зайняти свій час, але у результаті ні до чого не призводить.

7. Не намагайтеся обдумати усі можливі варіанти. Ви не можете контролювати все навкруги. Розслабтеся.

8. Дорогий розуме, досить стільки думати ночами. Мені треба виспатися.

9. Часом ми самі позбавляємо себе щастя, “накручуючи” себе шкідливими думками.

10. Не псуйте собі новий день думками про проблеми, що залишилися у минулому. Нехай там вони і залишаються.

11. Спокійному розуму простіше почути тихий голос інтуїції за криком страху.

Як же вам позбутися від непотрібних думок, що заважають зосередитися на головному? Ми можемо запропонувати вам для цього аж три способи:

1. Постарайтеся набути єдності з природою.

Якщо ви живете і працюєте далеко від природи, цей спосіб може допомогти вам більше за усі інші. Постарайтеся регулярно виділяти час на те, щоб побути на природі.

Замість того, щоб йти обідати в задушливий кафетерій, зробіть собі домашній обід і вирушайте з ним до найближчого парку. Замість того, щоб просиджувати відпустку вдома на дивані, поїдьте в гори.

Усі ці дії потрохи зміцнюють ваш зв’язок з природою і її життєвою силою, допомагаючи очистити розум від зайвих нав’язливих думок.

Поїхавши на природу, ви можете зосередитися на красі дерев, листя. Поглянути на водоспад, оцінити сувору і чисту величність гір. Поринути в усе це з головою і розслабитися.

Це одразу ж заспокоїть ваш розум і ви швидко помітите та відчуєте, що після цього ваше мислення залишатиметься кришталево чистим ще дуже довгий час

2. Частіше повторюйте про себе мирні слова

Подивіться на ваші думки. В цей момент. Що ви бачите? Найімовірніше, ви помітите, що велика частина ваших думок крутитися навколо того, про те, що нас вас очікує сьогодні або про те, як вам позавчора нахамили в метро, або навіть про те, що у вас нічого не виходить і ви ні на що не здатні.

Не засмучуйтеся – така ситуація, на жаль, цілком буденна. Навколо нас стільки негативу, що постійно підтримувати позитивний стан думок іноді буває дуже непросто. Але пам’ятайте – ви завжди можете нейтралізувати негативні думки простим повторенням про себе позитивних і мирних слів.

Щоразу, коли ви впіймаєте себе на відчутті тривожності або занепокоєння, постарайтеся відразу ж нейтралізувати його позитивними, заспокійливими словами. Будь-якими, аби вони підходили саме вам. Наприклад: “Світ. Любов. Світло. Життя хороше. Жити добре. Зі мною все гаразд”.

Хоча цей спосіб і не завжди дарує розуму повний спокій, він дозволяє швидко заглушити зайві думки, дозволяючи вашому розуму струсити з себе все, що його відволікає і зосередитися на тому, що на цей момент дійсно важливе.

Слова – не просто звуки, в них дуже багато значення і сили, так дозвольте ж їм допомогти вам, коли відчуваєте стрес.

3. Медитуйте

Ви можете зустріти цю пораду як на сторінках глянцевого журналу, так і в Інтернет-блозі. І це далеко не просто так, адже вона дуже ефективна.

Коли ви медитуєте, то зупиняєте потік зайвих і негативних думок, які щомиті барабанять по вашій свідомості, поміщаючи його туди, де панує спокій і абсолютна порожнеча.

Хоча, звичайно, вам зовсім не обов’язково “вимикати” свідомість для повноцінної медитації, багато людей вважають, що вона допомагає їм уповільнити свої думки і повністю позбавитися від думок про всякі непотрібні дрібниці.

Якщо поодинока медитація вам все-таки не допомогла і ви ніяк не можете припинити думати про непотрібні речі, спробуйте контрольовану медитацію і йогу. І те, і інше допомагає повністю усвідомити власне тіло та впоратися зі щоденними випробуваннями.

Не хочу бути осторонь) Сьогодні без лірики та смутку? Так, без смутку. Юль. 288 місяців твого життя. І, зрештою, я встиг за цей час обмінятися з тобою кількома словами, днями, вечорами, спільним навчанням і спільним нерозумінням дипломної роботи. Але справилися. І так само, справишся з усім, що буде на шляху у тебе. Не збивай свої думки з орієнтирів. І роби те, про що не будеш жалкувати завтра. За твій День. День твого народження. За твої 24. Все буде).

Напевне, це одне з найкращих і найщиріших поздоровлень, які мені написали. Він завжди вмів гарно підтримати мене. В цьому є весь він. Хто б зміг подумати, що чужа людина може розуміти твій біль і твій стан. І він сказав мені минулої весни тільки одне: "не роби дурниць". І я не з тих людей що, роблять якісь дурниці навмисне, в мене вони на природньому рівні получаюся))) Таких відповідальних і розумних я ще не зустрічала, я б могла ним захоплюватись, і я рада, що я його знаю. Це людина, яка розуміє мій безпомічний стан, яка мене підтримує на відстані, маючи своє життя, сім'ю і просто залишається хорошим одногрупником і другом.

Знаєте, інтерес взяв своє, і я все ж зайшла в архів, щоб подивитись хоча б фото, які я колись завантажувала сюди. І…в житті я, напевне, ще так не раділа, коли побачила, що їх немає, чи то вони просто не відкриваються.

Бо подумала я, ну відкрию я їх, подивлюсь, згадаю, і що далі? Буду придумувати можливий варіант тої чи іншої події? Вкотре переконуюсь, що практично все, що не стається - стається на краще.

Пішла на хитрість, і всетаки деякі пости я почитала. То відверто кажучи, складається таке враження ніби це писала емоційно неврівноважена дитина, в якої весь час щось стається. (тут сміюсь у голос) Ох ці диячі проблеми.

Сумно визнавати це, але перечитавши дещо, розумію, що перед деким було б непогано вибачитись за завдане, декому просто перетелефонувати і запитати як справи, а декому, ніколи не потрібно було відчиняти двері в своє життя.

Ті дорослі проблеми, зараз здаються дитячою дурістю. Після того як закінчуєш школу, дивишся на деякі речі по іншому, а після закінчення унверситету - міняється геть усе.

Всі наполеонські плани які я хотіла виконати після закінчення школи - пропали. Життя підготувало для мене трошки інший шлях. В деякій мірі це добре. Можливо тому, я на довше залишилась дитиною. Можливо тому, закінчила спілкування з людиною, яка готова була віддати все заради мене. Але здається, що це тільки було тоді. Зараз, напевне, він так само як і я просто сміється з цього :)

Але добре, що все сталось саме так. Я зустріла саме СВОЮ людину. Свого найкращого, найдобрішого, найніжнішого, і найкоханішого.

Кохаю тебе як до зірок і назад..

Я була б крутим психологом. Афігєнним організатором. Дивакуватим редактором. Крутим ведучим. А насправді я галімий недобухгалтер. Коли я поступала на факультет «Бух.обліку» я собі мріяла і планувала бути головним бухгалтером якоїсь фірми, всіх довкола строїти, бути такою залізною леді, і все розрулювати, все все вміти. Наразі моє его практично повністю знищене, мені вже нахер не всралась та бухгалтерія. Я вже нічого не хочу. Я потрапила під жорстку тиранію. Абсолютну деспотію. Я морально вбита. Треба було тікати в нікуди ще два роки тому, поки я не перетворилась на це ніяке гімно! Де мої амбіції? Де бажання розривати всіх на своєму шляху? Я такою себе не знаю!! Я такою не була! Коли потрапляєш в старший дууууже старший колектив по знайомству - дай собі максимум три роки на відлік досвіду в трудовій, і шукай іншу роботу! Одразу! Мені 24. Я вже четвертий рік працюю бухгалтером на малому підприємстві. Я ні разу не робила баланс, ні разу сама не реєструвала п/н, не нараховувала з/п, не вела облік ОЗ, я пінала хуї! А чого? Бо на початку своєї пропащої кар’єри, коли я все хотіла знати, запитуючи щось в начальниці та ЗАВЖДИ відповідала: «потім про це поговоримо», «нащо воно тобі» і все т.п. ТП! Мені 24! І я для себе усвідомила, що цього року я точно зміню роботу! Почну більше писати, можливо проведу якийсь корпоратив, покращу англійську і не повернусь до бухгалтерії. Ну можливо колись. І то на фрілансі. Ну його нахер‘ Такою побитою, я не була і з кожним днем мене б’ють ще сильніше в одне і те ж місце, в моє самолюбство, в мою впевненість, в моє его, в мій характер, в моє внутрішнє «Я». Привіт понеділок. Це була крута ідею написати сюди пост.